1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

Переглянути інші рішення з нашими експертизами

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16394/16-ц

Провадження №: 2/752/548/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Веременко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Розгорнути повний текст

встановив:

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 27.07.2016 року по вулиці Академіка Заболотного у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хюндай Акцент , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 у результаті чого автомобілі отримали пошкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, її також визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року. За даними висновку № ЕД-1707-2-362/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 28.08.2016 року вартість матеріального збитку, завданого йому внаслідок пошкодження його автомобіля НОМЕР_2 склала 168 067, 58 грн.. На виконання полісу обов язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8522243, ним отримано страхове відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., відповідно відшкодуванню з боку відповідача підлягає сума матеріальних збитків у розмірі 118 067, 58 грн.. Крім того ним були понесені додаткові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачкою, зокрема за проведення експертного дослідження згідно договору №ЕД-1707-2-362/16 від 15.08.2016 року у розмірі 2 911, 00 грн., витрати на послуги евакуатора з метою евакуації автомобіля на станцію технічного обслуговування та проведення експертного дослідження в розмірі 400, 00 грн..

Крім того, позивач послався на те, що неправомірними діями відповідачки йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях, яких він зазнав внаслідок ушкодження його ж автомобіля, позбавлення можливості використовувати повсякденно автомобіль та порушення звичайного способу життя. На наступний день після дорожньо-транспортної пригоди значно погіршився його фізичний стан здоров я, що було причиною для його звернень до медичних закладів. Також стверджував, що необхідність вжиття заходів для відновлювального ремонту пошкодженого з вини відповідачки його ж автомобіля, самостійний пошук для цього грошових коштів, та організації виїздів його ж неповнолітнього сина до медичних та навчальних закладів завдавало йому значних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду просив суд відшкодувати за рахунок відповідача у розмірі 15 000, 00 грн..

Також просив позивач відшкодувати йому судові витрати понесені на правову допомогу та на сплату судового збору, оскільки відповідачка не бажала вирішити питання відшкодування шкоди мирним шляхом.

Просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь 157 258, 58 грн. з яких - 118 067, 58 матеріальний збиток, 15 000, 00 грн. моральний збиток, 2 911, 00 грн. витрати за проведення експертного дослідження , 400, 00 грн. витрати за послуги евакуатора, 20 880, 00 витрати на правову допомогу, витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідачки позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі. Стверджував, що наданий суду позивачем висновок експертного дослідження від 28.08.2016 року на підтвердження розміру матеріального збитку так само, як і висновок судової автотоварознавчої експертизи від 02.03.2017 року з цього ж питання не є належними доказами на підтвердження розміру матеріального збитку завданого позивачу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.07.2016 року, оскільки зазначені висновки були зроблені без огляду пошкодженого автотранспортного засобу та деталей, які були замінені. Також стверджував, що дорожньо-транспортна пригода за наслідками якої було пошкоджено автотранспортні засоби сторін у справі сталася саме тому, що на момент цієї ж дорожньо-транспортної пригоди позивач рухався зі швидкістю, що значно перевищувала дозволену швидкість, а тому незміг завчасно зреагувати на дорожню обстановку та наявну перешкоду на шляху, зменшити швидкість щоб уникнути зіткнення. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідачки, дослідивши докази наявні у справі, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.07.2016 року по вул. Академіка Заболотного, 20-А, у м. Києві сталася дорожня-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 її також визнано винною у її вчиненні постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року ( а.с. 35).

Зазначеною вище постановою судді встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, сталася тому, що саме водій ОСОБА_2 допустила порушення п.п. 1.5,2.3. (б), 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України і тільки її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зі змісту постанови від 13.09.2016 року щодо притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП також видно, що ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме щодо порушення п.п. 1.5,2.3. (б), 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України визнала повністю, у вчиненому розкаялася.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.6-7).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отримати персональну консультацію

За даними висновку № ЕД-1707-2-362/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного 28.08.2016 року ТОВ Судова незалежна експертиза України за заявою ОСОБА_1: вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА Rio держ.НОМЕР_2 пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 27.07.2016 року становить 158 034, 13 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КІА Rio держ.НОМЕР_2 пошкодженого в результаті ДТП, що сталась 27.07.2016 року становить 168 067, 58 грн. (а.с.75-95).

Розгорнути повний текст

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що обов язкова цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_4 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу №АІ/8522243 на виконання умов якого ним було отримано страхове відшкодування за шкоду, завдану його автомобілю в розмірі 50 000, 00 грн., а тому заявив вимогу про відшкодування відповідачем завданого йому матеріального збитку в розмірі 118 067, 58 грн.

Відповідно до правил ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрнтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про зкриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали зпаонної сили, є обов язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Не погоджуючись з наданим позивачем висновком № ЕД-1707-2-362/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, складеного 28.08.2016 року ТОВ Судова незалежна експертиза України за заявою ОСОБА_1,представником відповідачки у справі було заявлено клопотання про призначення автотехнічної та автотоварознавчої експертизи (1 том, а.с. 108-109).

Ухвалою суду від 14.12.2016 року судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, витрати по проведенню якої покладено на відповідачку ОСОБА_2 , проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи на виконання ухвали суду від 14.12.2016 року, 02.08.2017 року судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зроблено висновок №1363/17-54 вдповідно до якого: вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 липня 2016 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, відповідно дорівнює 157 187, 76 грн.; розмір матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 липня 2016 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, складав 166 964, 30 грн.

Позивач не скористався своїм правом збільшення ціни позову з огляду на отримані результати висновку експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи, натомість запропонував відповідачці зменшити ціну позову на 2 000, 00 грн, що складає вартість металобрухту вага якого відповідає вазі пошкоджених деталей його автомобіля, що не підлягали ремонту.

На підтвердження заперечень відповідачки щодо наявності в діях позивача вини в настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.07.2016 року за її ж участі, оскільки останній на момент цієї дорожньо-транспортної пригоди, керуючи автомобілем, рухався зі швидкістю, що значно перевищувала дозволену швидкість, а тому незміг завчасно зреагувати на дорожню обстановку та наявну перешкоду на шляху, зменшити швидкість щоб уникнути зіткнення, представником позивачки надано суду висновок експерта №000237/1, складений 17.11.2017 року за результатами проведення комплексного автотехнічного дослідження і дослідження технічного стану транспортних засобів за копіями адміністративних матеріалів про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 27 липня 2016 року в м. Києві по вулиці Академіка Заболотного за участі автомобілів НОМЕР_2 та Hyndai Accent реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с.187-203).

Як видно зі змісту зазначеного висновку, на підставі даних, які наявні в матеріалах адміністративної справи щодо притягнення відповідачки ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП судовий експерт прийшов до висновку, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілів НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_1, у населеному пункті рухався зі швидкістю більшою за 91,4 км/год, а також відсутність підстав для висновку, що автомобіль НОМЕР_7 рухався зі швидкістю більшою за 40 км\год. Крім того, експерт визнав технічно неспроможними пояснення водія ОСОБА_1 у частині, що стосуються швидкості керованого ним автомобіля та технічно спроможними пояснення водія ОСОБА_2 щодо швидкості руху керованого нею автомобіля.

Проте, суд не може прийняти до уваги зазначені висновки експерта на підтвердження заперечень представника відповідачки щодо наявності в діях самого позивача вини, внаслідок чого керований ним автомобіль зазнав технічних ушкоджень у зв язку з чим він, як власник зазнав збитків, а тому ОСОБА_2 не має обов язку їх відшкодовувати, оскільки зазначені висновки експерта зроблені на підставі даних, які містяться в матеріалах адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у зв язку з порушенням правил доржнього руху за наслідками яких мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі позивача, яким з урахуванням пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди надано оцінку судом.

Як зазначено судом вище, за результатми розгляду адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення складеного відносно ОСОБА_2, остання в судовому засіданні визнала, що 27.07.2016 року на вул. Заболотного, 20А у м. Києві перед перестроюванням і зміною напрямку руху не переконалася в безпечності маневру, перед виконанням розвороту завчасно не зайняла відповідне крайнє положення , не надала дорогу автомобілю, який рухався в крайній лівій смузі прямо, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Вказаними діями було порушено п.п. 1.5, 2.3б, 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху.

Так, відповідно до Правил дорожнього руху України, а саме пунктів 1.5, 2.3б, 10.1, 10.3, 10.4: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний - своїми діями або бездіяльністю не створювати небезпеки або перешкоди для руху, загрожувати життю або здоров ю громадян, причиняти матеріальний збиток; бути уважним , слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не відволікатися від керування цим засобом в дорозі; перед початком руху, перестроюванням і зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам руху; перед перестроюванням уступити дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі на яку він має намір перестроїтися; перед поворотом направо, наліво або розворотом завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині, призначеній для руху в цьому напрямку.

Правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що прийнята судом постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанову в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постанова суду від 13.09.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КупАП саме і містить висновки, що ОСОБА_2 яка є відповідачкою за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами щодо стягнення з неї на відшкодування майнової та моральної шкоди ОСОБА_1 містить висновки про те, що ОСОБА_2 вчинила дії (порушення п.п. 1.5, 2.3б, 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху), що стало причиною пошкодження автотранспортного засобу Кіа Ріо д.н.з. НОМЕР_2 належного на праві власності позивачу.

Отже, при вирішенні судом спору щодо відшкодування шкоди, завданої за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а саме власнику транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1, суд приймає до уваги зазначену вище постанову про визнання відповідачку ОСОБА_3 винною у порушенні правил дорожнього руху, що стало причиною пшкодження транспортного засобу позивача та приходить до висновку, що останній має право на відшкодування ОСОБА_2 завданої йому майнової шкоди у повному обсязі за мінусом 2 000, 00 грн., що складають вартість пошкоджених деталей автомобіля, які підлягали заміні.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини відповідачки ОСОБА_2, то вони мають бути задоволені судом частково з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі нправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, у судовому засіданні встановлено, що діями відповідачки було порушено законні права позивача, щодо використання за призначенням належного йому на праві власності транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2, щопризвело до необхідності звернення останнього за їх захистом до суду.

Для захисту порушених законних прав у суді ОСОБА_1 докладав додаткових зусиль, що також призвело до змін способу його життя.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що неправомірними діями відповідачки йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях, яких він зазнав внаслідок ушкодження його ж автомобіля, позбавлення можливості використовувати повсякденно автомобіль та порушення звичайного способу життя, погіршення його фізичного стану здоров я, що було причиною для його звернень до медичних закладів. Також стверджував, що необхідність вжиття заходів для відновлювального ремонту пошкодженого з вини відповідачки його ж автомобіля, самостійний пошук для цього грошових коштів, та організації виїздів його ж неповнолітнього сина до медичних та навчальних закладів завдавало йому значних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду просив суд відшкодувати за рахунок відповідача у розмірі 15 000, 00 грн..

Проте, на підтвердження зазначених обставин суду не надано будь-яких доказів .

З огляду на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку що на підтвердження зазначених позивачем підстав для позову суд може прийняти до уваги тільки той факт, що пошкодження належного на праві власності позивачу майна спричинило моральні страждання, а також факт його звернення до суду з позовом свідчить про необхідність вжиття заходів для відновлення його порушених прав та законних інтересів відповідачкою.

Наразі, суд приходить до висновку, що завдана позивачу моральна шкода може бути компенсована відповідачкою грошовою сумою в розмірі 3 000, 00 грн.

Заявлені позивачем вимоги про відшкодування йому відповідачкою судових витрат у розмірі 20 880, 00 грн. понесених на правову допомогу не підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 13 050, 00 грн., оскільки відповідно до наданого представником позивача розрахунку витрат на правову допомогу, останнім безпідставно включено до розрахунку і витрати за правову допомогу надану позивачу пов язану з - ознайомленням з матеріалами справи в Голосіївському управлінні поліції ГУ НП у м. Києві, супровід позивача до Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві для надання пояснень за викликом слідчого та дізнавача, супровід до Голосіївського районного суду м. Києва у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідно до правил ст. 141 ЦПК України позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати на правову допомогу в розмірі 13 050, 00 грн. та на сплату судового збору в розмірі 1764, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,22,23,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків _ НОМЕР_12) на відшкодування збитків 116 067, 58 грн., на відшкодування моральної шкоди 3 000, 00 грн., понесені витрати на проведення експертного дослідження 2 911, 00 грн., понесені витрати на послуги евакуатора 400, 00 грн., судові витрати на правову допомогу 13 050, 00 грн., судові витрати по сплаті судового збору 1 764, 00 грн., що разом скдадає належну до стягнення суму в розмірі 137 192 (сто тридцять сім тисяч сто дев яносто дві) грн. 58 коп.

Розгорнути повний текст

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ - Плахотнюк К.Г.

Схожі матеріали:

Корисна інформація: