5 1 1 1 1 1 Rating 5.00 (1 Vote)

Переглянути інші рішення з нашими експертизами

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1240/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/1240/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул.. 50 років Жовтня, б.216-А, код ЄДРПОУ 37984318)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Одеської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» (65001, м. Одеса, вул.. Садова, буд. 10, ЄДРПОУ 22485297)

про стягнення 109 326,15грн.

Розгорнути повний текст

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за ордером серії ОД№363802

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 26.12.2017р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» про стягнення 216 913,69грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором комісії №21-552 від 28.11.2014р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2018р. провадження по справі №916/1240/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.

Позивач неодноразово надав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно останньої від 09.10.2018р. за вх.. №20521/18 просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 109 326,15грн., яка складається з матеріального збитку завданого неналежним зберіганням товару в розмірі 107 527,93грн., 3% річних в сумі 934,94грн. та інфляційні витрати в сумі 863,28грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач надав відзив на позов від 31.07.2018р. за вх.. №15487/18 відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.11.2014р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЛЮКС (Комітент), та Українським державним підприємством поштового зв'язку Укрпошта в особі Одеської дирекції (Комісіонер), було укладено Договір комісії № 21-552, за умовами якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента, за винагороду здійснювати в інтересах останнього реалізацію ТНС, надалі ОСОБА_4, від свого імені за рахунок Комітента (п.1.1 договору).

Асортимент ОСОБА_4 представлений в додатку до договору та є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Термін реалізації товару не повинен перевищувати строк його придатності (п.1.5 договору).

Комісіонер зобов'язується: прийняти у Комітента ОСОБА_4, призначений для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрат, нестачі або пошкодження (п.2.2 договору). У випадку виявлення дефектів у ОСОБА_4 Комітента, що передані на комісію не пізніше трьох робочих днів після їх виявлення, повідомити про це Комітента(п.2.3 договору). Систематично надавати Комітенту інформацію щодо реалізації ОСОБА_4 у вигляді звіту, який складається на протязі терміну реалізації ОСОБА_4 Комісіонером (п.2.5 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015р. але не раніше ніж проведення повних розрахунків між сторонами.

Між сторонами по справі укладалась низка додаткових угод до договору комісії №21-552 від 28.11.2015р.

Так, пунктом 1.3. Додаткової угоди № 4 від 18.12.2015р. до Договору продовжено строк дії Договору до 30.12.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 11 від 30.12.2016 року до Договору комісії №21-552 від 28.11.2014 року, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.5 договору в наступній редакції: Термін реалізації ОСОБА_4 - з моменту отримання ОСОБА_4 філіями (дирекціями) Комісіонером до 30.12.2017р. Крім того строк договору було продовжено до 30.12.2017р. але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року 5?~28-р Про перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , Наказу Мінінфраструктури України від 11.11.2015 №465 Українське державне підприємство поштового зв'язку Укрпошта (УДППЗ Укрпошта ) реорганізовано 01 березня 2017 шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство Укрпошта , про що між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 15 до Договору №21-552 від 28.11.2014р. від 10 березня 2017 року

Позивач вказує, що належним чином виконував всі умови Договору як по поставці товару так і по виплаті винагороди Комісіонеру. Ніяких претензій з боку Відповідача щодо якості товару, строків та розміру виплати винагороди ми не отримували.

Проте, відповідачем неодноразово порушувались умови Договору, щодо проведення розрахунків за реалізований товар та подання звітів Комісіонера, що призвело до неможливості подальшої співпраці без змін умов Договору.

Несвоєчасність та затримка проведення розрахунків Відповідачем, за посиланнями позивача підтверджується Довідкою №79/1-18 від 05.06.2018 року та копіями звітів Комісіонера.

Позивач зазначає, що ініціював внесення змін та підписання Договору в новій редакції або додаткової угоди до існуючого договору що підтверджується листування з Відповідачем (Листи до ПАТ Укрпошта від 28.09.2017 року вих. №219-17, від 05.10.2017 року вих. № 221-17, від 23.10.2017 року вих.231-17, 05.01.2018 року вих. №01-18, від 24.01.2018 року вих.№11- 18, лист ПАТ Укрпошта від 15.01.2018 р. № 01-33) Однак, Сторони не погодили умови подальшої співпраці, Відповідачем було надано звіти комісіонера за грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року. Тобто, фактично, не зважаючи на переговори Сторін та пропозицію Позивача розірвати договір, договір комісії №21-552 від 28.11.2014 року продовжував свою дію на неприйнятних для Позивача умовах.

05.03.2018р. Позивачем за адресою: м. Одеса вул. Середньофонтанська б. 26, за попереднім погодженням з Відповідачем, було здійснено повернення всього наявного у Відповідача ОСОБА_4, що передавався на комісію за Договором №21-552.

05.03.2018р. між Сторонами була підписана Накладка на повернення № 200289 від 05.03.2018р та Акт приймання-передачі ОСОБА_4 з фотододатками на 13 аркушах.

Позивач вказує, що при повернені ОСОБА_4 його представниками встановлено, що товар, який повертався, зберігався в неналежних умовах, з недотриманням товарного сусідства, температурного режиму, а саме +13С, частина ОСОБА_4 з пошкодженнями, закінченим терміном зберігання та не придатного до подальшої реалізації, на підлозі вода, стеля тече, про що зазначено в Акті приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018р.

У зв'язку з поверненням ОСОБА_4, Позивачем призначено проведення позапланової інвентаризації повернутих товарно-матеріальних цінностей, Наказ № 14-ОД від 05.03.2018 року.

На підставі Наказу № 14-ОД від 05.03.2018 року інвентаризаційною комісією ТОВ ОСОБА_1 ЛЮКС було проведено інвентаризацію та складено Інвентаризаційний опис № 10 станом на 06.03.2018 року.

За даними Інвентаризаційного опису встановлено, що загальна вартість товару, який повернуто Відповідачем, непридатного до реалізації становить 106 439,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, з метою визначення придатності повернутого Відповідачем товару до реалізації та розміру матеріальної шкоди завданої Позивачу, керуючись ч. 3 ст. 98 ГПК України, Позивачем було прийнято рішення про необхідність проведення експертного дослідження.

28.03.2018р. Позивачем було підписано договір № ЕО-2525-6-985.18 про проведення експертного дослідження з ТОВ Судова незалежна експертиза України та відповідно оплачено рахунок №ЕО-2525-6-985.18 на суму 12 000,00 грн. за проведення експертизи.

На вирішення експертного товарознавчого дослідження було поставлено наступні питання:

1.Які вимоги до зберігання кондитерських виробів згідно нормативних документів?

2.Чи були дотриманні умови зберігання Одеською дирекцією УКРПОШТА продукції ТМ Рошен, повернутої відповідно до накладної на повернення № 200289 від 05.03.2018 року та Акту приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018 року?

3.Як вплинули умови зберігання на споживчі властивості наданої до товарознавчого дослідження продукції ТМ Рошен, що була повернута Одеською філією ПАТ УКРПОШТА продукції, повернутої відповідно до накладної на повернення № 200289 від 05.03.2018 року та Акту приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018 року?

4. Чи можлива реалізація товару, вказаного у питанні 2, повернутого Одеською філією ПАТ УКРПОШТА , повернутого відповідно до накладної на повернення №200289 від 05.03.2018 р. та Акту приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018 року наявності дефектів у разі їх виявлення?

5.Який розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ ОСОБА_1 ЛЮКС внаслідок неналежного зберігання продукції ТМ РОШЕН , яка була повернута Одеською дирекцією ПАТ УКРПОШТА продукції, повернутої відповідно до накладної на повернення № 200289 від 05.03.2018 та Акту приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018 року?

Судовим експертом ОСОБА_5 було проведено дослідження та надано висновок експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, а саме кондитерських виробів торговельної марки Рошен від 15.05.2018р. за №ЕD-2525-6-985.18, згідно якого:

- Щодо питання №2, встановлено, що під час зберігання на території Роздрібної бази Одеської дирекції ПАТ Укрпошта за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, б. 26 (зберігання при температурі +13°С) кондитерські вироби в асортименті втратили свої споживчі властивості.

- Щодо питання №3, встановлено, що внаслідок не дотримання умов зберігання а кондитерських виробів: деформовані, забруднені, зі стороннім запахом та Цми, неприємним присмаком, плямами на поверхні, мокрою липкою поверхнею, сірим нальотом (на виробах, глазурованих шоколадом), зміна кольору шоколаду білий наліт , грубою зацукрованою консистенцією, пошкоджені гризунами, з закінченим ом придатності.

- Щодо питання №4, встановлено, що наданий на дослідження товар, кондитерські в асортименті не придатні до реалізації, оскільки товар пошкоджений (зіпсутий), повна втрата споживчих властивостей виробів в результаті впливу негативних чинників, недотримання умов зберігання та закінченням терміну придатності, що привело до нееможливості використання його за призначенням.

- Щодо питання № 5, встановлено, що матеріальний збиток, заподіяний ТОВ ОСОБА_1 ЛЮКС згідно до проведеного розрахунку на момент проведення експертного дослідження, складає: 107 794,14 (сто сім тисяч сімсот дев'яносто чотири 14 копійок).

Проте, на сторінці 15 Висновку зазначено, що ОСОБА_4 позиції 16, 18, 24, 27 мають збережений товарний вигляд, властивості, проте не придатні до використання та реалізації у зв'язку із закінченням терміну придатності. Всього непридатного до використання товару у зв'язку із закінченням терміну придатності встановлено на суму 266,21грн.

Отримати персональну консультацію

Розгорнути повний текст

Отже позивач вказує, що розмір матеріальної шкоди завданої йому Відповідачем у зв'язку з не виконанням умов договору комісії, а саме п. 2.2. щодо вжиття всіх необхідних заходів для збереження товару від втрати, нестачі та пошкодження, становить - 107 527, 93 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 28.11.2014р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ЛЮКС (Комітент), та Українським державним підприємством поштового зв'язку Укрпошта в особі Одеської дирекції (Комісіонер), було укладено Договір комісії № 21-552, за умовами якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента, за винагороду здійснювати в інтересах останнього реалізацію ТНС, надалі ОСОБА_4, від свого імені за рахунок Комітента (п.1.1 договору).

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Положення пунктів 2.2, 2.3 та 2.5 договору передбачено, що комісіонер зобов'язується прийняти у Комітента ОСОБА_4, призначений для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрат, нестачі або пошкодження. У випадку виявлення дефектів у ОСОБА_4 Комітента, що передані на комісію не пізніше трьох робочих днів після їх виявлення, повідомити про це Комітента. Систематично надавати Комітенту інформацію щодо реалізації ОСОБА_4 у вигляді звіту, який складається на протязі терміну реалізації ОСОБА_4 Комісіонером.

Судом встановлено, що товар за договором комісії відповідачем приймався жодних заперечень щодо пошкодження або виявлення дефектів від відповідача не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2018р. Позивачем за адресою: м. Одеса вул. Середньофонтанська б. 26, за попереднім погодженням з Відповідачем, було здійснено повернення всього наявного у Відповідача ОСОБА_4, що передавався на комісію за Договором №21-552.

05.03.2018р. між Сторонами була підписана Накладка на повернення № 200289 від 05.03.2018р та Акт приймання-передачі ОСОБА_4 з фотододатками на 13 аркушах. Крім того у відповідному акті було зафіксовано, що товар зберігався за температурою +13С.

В подальшому в зв'язку з виявленими фактом, Позивачем призначено проведення позапланової інвентаризації повернутих товарно-матеріальних цінностей, Наказ № 14-ОД від 05.03.2018 року

На підставі Наказу № 14-ОД від 05.03.2018 року інвентаризаційною комісією ТОВ ОСОБА_1 ЛЮКС було проведено інвентаризацію та складено Інвентаризаційний опис № 10 станом на 06.03.2018 року. За даними Інвентаризаційного опису встановлено, що загальна вартість товару, який повернуто Відповідачем, непридатного до реалізації становить 106 439,92 грн.

Позивачем, з метою визначення придатності повернутого Відповідачем товару до реалізації та розміру матеріальної шкоди завданої Позивачу, було прийнято рішення про необхідність проведення експертного дослідження, в зв'язку з чим 28.03.2018р. останнім було підписано договір № ЕО-2525-6-985.18 про проведення експертного дослідження з ТОВ Судова незалежна експертиза України та відповідно оплачено рахунок №ЕО-2525-6-985.18 на суму 12 000,00 грн. за проведення експертизи.

15.05.2018р. Судовим експертом ОСОБА_5 надано висновок експертного товарознавчого дослідження рухомого майна, а саме кондитерських виробів торговельної марки Рошен за №ЕD-2525-6-985.18, пунктом п'ятим якого визначено, що матеріальний збиток, заподіяний ТОВ ОСОБА_1 ЛЮКС згідно до проведеного розрахунку на момент проведення експертного дослідження, складає 107 794,14грн.

Частиною 1 ст. 1021 ЦК України встановлено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

З метою повного виконання своїх зобов'язань за договором на комісіонера покладається обов'язок не допустити втрату, недостачу або знищення майна комітента - одним словом, забезпечити його зберігання. Тому на дані правовідносини мають поширюватися норми ст. ст. 936 - 955 ЦК, які регулюють зберігання.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України)

Положенняст ст.. 951 ЦК україни перебачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі- у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі- у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст.. 225 ГК України).

Отже, враховуючий встановлений експертним висновок факт спричинення позивачу , матеріального збитку в розмірі 107 794,14грн., позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» щодо стягнення з відповідача матеріального збитку завданого неналежним зберіганням товару в розмірі 107 527,93грн. (з урахування непридатного для використання товару) є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, в зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості товару, позивачем нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 934,94грн. та інфляційні витати в розмірі 863,28грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРПОШТА" в особі Одеської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» трьох відсотків річних в розмірі 934,94грн. та інфляційні нарахування в сумі 863,28грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так відповідач зазначає, що Акт приймання-передачі ОСОБА_4 від 05 березня 2018 року Позивачем було складено без будь-якої участі Відповідача, підпис міститься лише на останній сторінці, фотофіксація не була додана до Акту в момент підписання, не має підписів Сторін на фото,у зв'язку з цим даний Акт неможливо вважати достатнім доказом вини Відповідача.

Суд з відповідними посиланнями не погоджується, оскільки відсутність підпису представників Сторін на кожній сторінці Акту приймання-передачі ОСОБА_4 від 05.03.2018р. не свідчить про його недійсність чи спотворення фактів в ньому, сторінки Акту пронумеровані. Сторонами не затверджено обов'язкової форми Акту приймання-передачі. На 4 сторінці Акту перед підписами та печатками представників Сторін у п. 5 зазначено, що Акт складено на 4 аркушах у двох оригінальних примірниках, по одному примірнику для кожної з Сторін, і є невід'ємною частиною Договору. В додатках до акту зазначено: фото ОСОБА_4 у кількості 26 шт. на 13 аркушах - що також надруковано перед підписами та печатками представників Сторін.

Більш того, вина Відповідача щодо неналежного зберігання ОСОБА_4 Позивача підтверджується не лише Актом приймання-передачі ОСОБА_4, а й іншими наявним в матеріалах справи доказами, зокрема інвентаризаційним описом, експертним висновком та ін.

Відповідач, у своїх заперечення зазначав, що ОСОБА_4 було пошкоджено внаслідок незабезпечення належної упаковки з боку Позивача у зв 'язку з недотриманням ним пункту 5.2. Договору.

Проте, відповідні посилання на думку суду є хибними, оскільки пунктом 2.3. Договору встановлено, що у випадку виявлення дефектів у ОСОБА_4 Комітента, що переданий на комісію, Комісіонер зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів після їх виявлення, повідомити про це Комітента. Під час приймання-передачі ОСОБА_4 ніяких претензій чи повідомлень щодо пакування ОСОБА_4, його зовнішнього вигляду, наявних дефектів до теперішнього часу з боку Відповідача заявлено не було

Крім того, Позивач звертаючись з відповідним позов до суду зазначав, що ОСОБА_4 пошкоджено не через неналежне пакування, а через невірні умови зберігання, недотримання температурного режиму (підтверджується навіть у Акті 09.12.2017г., наданому Відповідачем), товарного сусідства, доступу до нього гризунів та ін.

Також, Відповідач зазначав що експертиза була проведена виключно за ініціативою Позивача, відповідач не був повідомлений про проведення експертизи та йому не було запропоновано поставити питання на розгляд експерта.

Відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідач у разі наявності сумнівів щодо наданого експертного висновку, мав право надати клопотання про виклик експерта в судове засідання та скористатись своїми процесуальними правами, що передбачені законодавством, задати всі необхідні йому питання.

Проте жодних клопотань з цього приводу до суду не надходило, як і не надходило клопотань про призначення судової експертизи.

Відносно посилань Відповідача про те, що в Договорі не зазначався температурний режим при якому повинен зберігатись товар, суд зазначає що обов'язок збереження ОСОБА_4 передбачений у Договорі комісії, у ст. 1021 ЦК України, крім того на кожній одиниці фасування на обкладинці продукції ТМ РОШЕН відповідно до вимог чинного законодавства зазначено умови зберігання продукції.

Комісіонер реалізує зазначену продукцію ТМ РОШЕН , а відповідно до положень ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , він як і виробник, і дистриб'ютор, продавець несе відповідальність за якість, безпечність та дотримання умов зберігання продукції, що реалізується ним.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, та підлягають задоволені в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із проведенням експертого дослідження та адвакатських витрат, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати екпертизи, так як і відсутність доказів оплати адвокатських послуг.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул.. 50 років Жовтня, б.216-А, код ЄДРПОУ 37984318) до Публічного акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Одеської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» (65001, м. Одеса, вул.. Садова, буд. 10, ЄДРПОУ 22485297) про стягнення 109 326,15грн.- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Одеської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» (65001, м. Одеса, вул.. Садова, буд. 10, ЄДРПОУ 22485297) на Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул.. 50 років Жовтня, б.216-А, код ЄДРПОУ 37984318) матеріальні збитки в розмірі 107 527 (сто сім тисяч п'ятсот двадцять сім) 93коп., 3% річних в сумі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) 94коп., інфляційні витрати в сумі 863 (вісімсот шістдесят три) 28коп. та судовий збір в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят від) грн.

Розгорнути повний текст

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 листопада 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна

 

Схожі матеріали:

Корисна інформація: