5 1 1 1 1 1 (1 Vote)

Електромагнітне випромінювання — це дуже цікаве та водночас складне фізичне явище, дослідження якого почалося ще в далекі роки XVII століття. Перші хвильові теорії світла (найстаріші варіанти електромагнітного випромінювання) сходять до часів Гюйгенса. Плідним періодом, з точки зору інтенсивного дослідження та розвитку електромагнітного випромінювання є XVIII-XIX ст., оскільки саме в цей час були винайдені інфрачервоне, ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання, була побудована теорія електромагнітного поля класичної фізики, а також започатковано вивчення квантової фізики тощо.

Детальніше про вимірювання електромагнітного випромінювання в квартирі

Електромагнітне випромінювання підрозділяється на радіохвилі, видиме світло, терагерцове, інфрачервоне, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання і жорстке (гамма-випромінювання).

Радіохвилі — електромагнітні хвилі з довжиною хвилі > 500 мкм (частотою < 6×10 12 гц). Вони мають багатофункціональне вживання: радіомовлення, радіотелефонний зв’язок, телебачення, радіолокація, радіометрологія ін. У всіх перерахованих випадках радіохвилі є засобом передачі на відстань без дротів тієї або іншої інформації: мови, телеграфних сигналів, зображення.

Видиме світло — область спектру електромагнітних хвиль, що безпосередньо сприймається людським оком. Хвилі з довжиною меншою за 380 нмназивають ультрафіолетовими, більшою за 750 нм — інфрачервоними. Чутливість людського ока до хвиль різної частоти у видимому діапазоні різна. Вона має максимум у середині діапазону (зелений колір) і зменшується в напрямках границь. Це значить, що серед джерел світла однакової інтенсивності, зелене джерело здаватиметься яскравішим, ніж червоне, або блакитне.

Терагерцове випромінювання - вид електромагнітного випромінювання, спектр частот якого розташований між інфрачервоним і надвисокочастотним діапазонами. Даний вид випромінювання вже знаходить застосування в деяких галузях народного господарства та повсякденного життя людей. Наприклад, у системах безпеки використовується терагерцове випромінювання для сканування багажу і людей, яке, на відміну від рентгенівського, не завдає шкоди організму. З його допомогою можна розгледіти заховані під одягом людини металеві, керамічні, пластикові та ін. предмети на відстанях до десятків метрів. Дуже важливим є його використання в медичній практиці, зокрема, впровадження терагерцових томографів за допомогою яких можна досліджувати верхні шари тіла - шкіру, судини, м'язи - до глибини в кілька сантиметрів.

Інфрачервоне випромінювання — оптичне випромінювання з довжиною хвилібільшою, ніж у видимого випромінювання, що відповідає довжині хвилі, більшій від приблизно 750 нм. Людське оконе бачить інфрачервоного випромінювання, органи чуття деяких іншихтварин, наприклад, змійта кажанів, сприймають інфрачервоне випромінювання, що допомагає їм добре орієнтуватися в темряві. Інфрачервоні промені випромінюються всіма тілами, що мають температурувищу за абсолютний нуль, максимум інтенсивності випромінювання залежить від температури.

Ультрафіолетове випромінювання — спектр електромагнітних коливань. Таке проміння, що складає близько 5% щільності потоку сонячного випромінювання та є життєво необхідним фактором, який має благотворний вплив на організм, знижує чутливість організму до деяких впливів. Оптимальні дози променів активізують дію серця, обмін речовин, підвищують активність ферментів дихання, поліпшують кровотворення, чинять антирахітичну і бактерицидну дію. Тривалість впливу великих доз випромінювання може призвести до уражень шкіри та органів зору. Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни, як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки із світлофільтрами.

Рентгенівське випромінювання, пулюївське випромінювання або Х-промені — короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 10 нм до 0.01 нм. В електромагнітному спектрі діапазон частот рентгенівського випромінювання лежить між ультрафіолетом та гамма-променями. Рентгенівське випромінювання, невидиме випромінювання, здатне проникати, хоча і різною мірою, в усі речовини. Це його властивість має важливе значення для медицини, промисловості та наукових досліджень. Проходячи крізь досліджуваний об'єкт і падаючи потім на фотоплівку, рентгенівське випромінювання зображує на ній його внутрішню структуру. Оскільки проникаюча здатність рентгенівського випромінювання різна для різних матеріалів, менш прозорі для нього частини об'єкта дають більш світлі ділянки на фотознімку, ніж ті, через які випромінювання проникає добре.

Жорстке (гамма-випромінювання) — електромагнітне випромінювання найвищої енергії з довжиною хвиліменшою за 1 ангстрем. Утворюється в реакціях за участю атомних ядер і елементарних частинок. Гамма-промені мають найбільшу проникність з усіх видів радіації, відповідно, від них найважче захиститися. Гамма-випромінювання використовується в медицині для лікування пухлин, для стерилізації приміщень, апаратури та лікарських препаратів. Гамма-випромінювання застосовують також для отримання мутацій з подальшим відбором господарсько-корисних форм. Так виводять високопродуктивні сорти мікроорганізмів (наприклад, для отримання антибіотиків) і рослин. Вплив радіації на живий організм викликає в ньому різні оборотні і необоротні біологічні зміни (детальніше про вимірювання рівня радіації). І ці зміни діляться на дві категорії – соматичні, викликані безпосередньо у людини, і генетичні, що виникають у нащадків. Важкість впливу радіації на організм людини залежить від того, як відбувається цей вплив – відразу чи порціями. Більшість органів встигає відновитися, тому вони краще переносять серію короткочасних доз, в порівнянні з тією ж сумарною дозою опромінення за один раз.